Римо-кат.: І Неділя Великого посту
Греко-кат.: прп. ісп. Василія, спосника Прокопового
прпп. Марини і Кири
Римо-католицький календар
І Неділя Великого посту
Перше читання
Бут 2, 7-9; 3, 1-7
Читання з Книги Буття
Господь Бог утворив чоловіка з земного пороху та вдихнув йому в ніздрі віддих життя, і чоловік став живою істотою.
Господь Бог насадив сад у Едемі, на сході, й оселив там чоловіка, що його був утворив. І виростив Господь Бог із землі всяке дерево, принадне на погляд і добре для поживи, і дерево життя посеред саду та й дерево пізнання добра й зла.
З усіх же польових звірів, що їх сотворив Господь Бог, найхитріший був змій. Він і сказав до жінки: «Чи справді Господь Бог велів вам не їсти ні з якого дерева, що в саді?»
Жінка відповіла змієві: «Нам дозволено їсти плоди з дерев, що в саді. Тільки плід з дерева, що посеред саду, Бог наказав нам: “не їжте його, ані не доторкайтесь, а то помрете”».
І сказав змій до жінки: «Ні, напевно не помрете! Бо знає Бог, що коли скуштуєте його, то відкриються у вас очі, і ви станете, як Бог, що знає добро й зло».
Тож побачила жінка, що дерево було добре для поживи й гарне для очей і приманювало, щоб усе знати; і взяла з нього плід та й скуштувала й дала чоловікові, що був з нею, і він теж скуштував. Тоді відкрилися їм обом очі, й вони пізнали, що вони нагі; тим то позшивали смоківне листя і поробили собі пояси.
Слово Боже
Псалом респонсорійний
Пс 51(50), 3-4. 5-6а. 12-13. 14 і 17
Змилуйся, Боже, бо всі ми є грішні.
Помилуй м’я, Боже, з милости Твоєї; *
з великого милосердя Твого зітри мої провини.
Обмий мене повнотою від вини моєї, *
очисть мене від гріха мого.
Провини бо мої я знаю, *
і гріх мій завжди передо мною.
Тобі, Тобі єдиному, згрішив я, *
і зло на очах Твоїх учинив я.
Серце чисте створи мені, о Боже, *
і дух потужний віднови в нутрі моїм.
Не відкидай мене від обличчя Твого, *
духа Твого святого не відбирай від мене.
Поверни мені радість спасіння Твого *
і зміцни мене духом благородним.
Господи, відчини губи мої, *
і уста мої возвістять хвалу Твою.
Друге читання довше
Рим 5, 12-19
Читання з Послання святого Павла Апостола до римлян
Брати:
Через одного чоловіка ввійшов у світ гріх, і з гріхом смерть, і таким чином смерть перейшла на всіх людей, бо всі згрішили; бо і до закону гріх був у світі, але гріх не рахується, коли нема закону; одначе смерть панувала від Адама аж до Мойсея і над тими, що не згрішили подібним переступом Адама, що є образ того, що мав прийти.
Та не так воно з провиною, як з даром ласки. Бо коли через переступ одного померло багато, то тим більше ласка Божа і дар через ласку одного чоловіка, Ісуса Христа, щедро вилились на багатьох. І не так воно є з даром, як із провиною одного грішника: бо суд по одній провині приносить засуд, а дар ласки по багатьох провинах – оправдання.
Бо коли через переступ одного смерть царювала завдяки (чинові цього) одного, то тим більш ті, що одержують щедро ласку і дар оправдання, царюватимуть у житті через одного Ісуса Христа.
І, таким чином, як через переступ одного на всіх людей прийшов засуд, так через чин справедливости одного на всіх людей приходить життєдайне оправдання. Бо як через непослух одного чоловіка багато людей стали грішниками, так через послух одного багато людей стане праведними.
Слово Боже
Друге читання коротше
Рим 5, 12. 17-19
Читання з Послання святого Павла Апостола до римлян
Браття:
Через одного чоловіка ввійшов у світ гріх, і з гріхом смерть, і таким чином смерть перейшла на всіх людей, бо всі згрішили.
Бо коли через переступ одного смерть царювала завдяки (чинові цього) одного, то тим більш ті, що одержують щедро ласку і дар оправдання, царюватимуть у житті через одного Ісуса Христа.
І, таким чином, як через переступ одного на всіх людей прийшов засуд, так через чин справедливости одного на всіх людей приходить життєдайне оправдання. Бо як через непослух одного чоловіка багато людей стали грішниками, так через послух одного багато людей стане праведними.
Слово Боже
Спів перед Євангелієм
Мт 4, 4б
Слава Тобі, Слово Боже
Не самим хлібом живе людина,
а кожним словом, що виходить з уст Божих.
Слава Тобі, Слово Боже
Євангеліє
Мт 4, 1-11
+ Слова Євангелія від святого Матея
Дух повів Ісуса в пустиню, щоб диявол спокушав Його. Він постив сорок день і сорок ночей і нарешті зголоднів. Тоді підійшов до Нього спокусник і сказав: «Коли Ти Син Божий, звели, щоб це каміння та й стало хлібом».
Ісус відповів: «Написано: “Чоловік житиме не самим хлібом, а кожним словом, що виходить з уст Божих”».
Тоді диявол бере Його у святе місто, ставить на наріжник храму і каже: «Коли Ти Син Божий, кинься додолу, написано бо:
“Він ангелам своїм велітиме про Тебе, і вони візьмуть Тебе на руки, щоб Ти своєю ногою часом не спотикнувсь об камінь”».
А Ісус сказав до нього: «Написано також: “Не будеш спокушати Господа, Бога твого”».
Знову бере Його диявол на височенну гору й показує Йому всі царства світу і їхню славу, кажучи: «Оце все дам Тобі, як упадеш ниць і мені поклонишся».
Тоді Ісус сказав до нього: «Геть, сатано! Написано бо: “Господу, Богу твоєму, поклонишся і Йому єдиному будеш служити”».
Лишив тоді Його диявол. І ось ангели приступили й почали Йому слугувати.
Слово Господнє
Роздуми над Євангелієм І неділі Великого Посту
Греко-католицький календар:
прп. ісп. Василія, спосника Прокопового
прпп. Марини і Кири
Ап. – Євр. 329 зач.; 11, 24-26; 32-12, 2.
24. Вірою Мойсей, коли був виріс, відрікся зватися сином дочки фараона; 25. волів радше страждати разом з людом Божим, ніж дознавати дочасної гріховної втіхи, 26. бо, дивлячись на нагороду, вважав за більше багатство наругу вибраного народу від скарбів Єгипту.
32. І що ще скажу? Часу не вистане мені, коли заходжуся розповідати про Гедеона, про Варака, про Самсона, про Єфту, про Давида й Самуїла та пророків, 33. що вірою підбили царства, чинили справедливість, обітниць осягнули, загородили пащі левам, 34. силу вогню гасили, вістря меча уникали, ставали сильні, бувши недолугі, на війні проявили мужність, наскоки чужинців відбивали. 35. Жінки діставали назад своїх померлих, які воскресали. Інші загинули в муках, відкинувши визволення, щоб осягнути ліпше воскресіння. 36. Інші наруг і бичів зазнали та ще й кайданів і в’язниці; 37. їх каменовано, розрізувано пилою, брано на допити; вони вмирали, мечем забиті; тинялися в овечих та козячих шкурах, збідовані, гноблені, кривджені; 38. вони, яких світ був невартий, блукали пустинями, горами, печерами та земними вертепами. 39. І всі вони, дарма що мали добре засвідчення вірою, не одержали обіцяного, 40. бо Бог зберіг нам щось краще, щоб вони не без нас осягли досконалість.
Єв. – Йо. 5 зач.; 1, 43-51.
43. Другого дня вирішив піти в Галилею; і знайшовши Филипа, мовив до нього: «Іди за мною.» 44. А був Филип з Витсаїди, з міста Андрієвого та Петрового. 45. Зустрів Филип Натанаїла і сказав до нього: «Ми знайшли того, про кого Мойсей у законі писав і пророки, – Ісуса Йосифового сина, з Назарету.» 46. Натанаїл же йому на те: «А що доброго може бути з Назарету?» Мовив до нього Филип: «Прийди та подивися.» 47. Побачивши Ісус, що Натанаїл надходив до нього, сказав про нього: «Ось справжній ізраїльтянин, що нема в ньому лукавства.» 48. Натанаїл же йому: «Звідкіль знаєш мене?» Сказав Ісус, промовивши до нього: «Перше, ніж Филип закликав тебе, бачив я тебе, як був єси під смоковницею.» 49. Відповів же йому Натанаїл: «Учителю, ти – Син Божий, ти – цар Ізраїлів.» 50. Ісус відказав, мовивши до нього: «Тому, що я повідав тобі: Бачив я тебе під смоковницею, – то й віриш! Бачитимеш більше, ніж те.» 51. І сказав до нього: «Істинно, істинно кажу вам: Побачите небеса відкриті, й ангелів Божих, як висходять та сходять на Сина Чоловічого.»
фінансово.
Щиро дякуємо!
